Суд захистив права незаконно звільненої вагітної жінки

         Частиною 5 статті 43 Конституції України та статтею 5-1 КЗпП України громадянам гарантовано захист від незаконного звільнення.

         Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

         До Ржищівського міського суду Київської області звернулася громадянка О. з позовом до ПП «ФУД ПАК СЕРВІС» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

         Як встановлено судом, позивачка працювала маркетологом в ПП «ФУД ПАК СЕРВІС»  з 17 лютого 2020 року.

         Після оголошення загальнонаціонального карантину у зв'язку з поширенням COVID-19, всіх працівників  було переведено на дистанційну роботу.

         Протягом всього періоду роботи в ПП «ФУД ПАК СЕРВІС» свої трудові обов'язки позивачка виконувала щоденно, якісно та в повному обсязі, всі звіти про виконаний обсяг роботи надсилала на електронну пошту відповідача. Нарікань з приводу виконаних позивачкою завдань від керівництва не було.

         В квітні 2020 року позивачка О. завагітніла.

         Позивачка повідомила роботодавця про свою вагітність, однак в подальшому їй було запропоновано звільнитися за згодою сторін. Також позивачку О. було попереджено про можливість її звільнення по ст. 40 КЗпП України за прогули, у випадку її незгоди.

         Відповідно до ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

         22 червня 2020 року позивачку О. було звільнено з посади маркетолога на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин.

         Проаналізувавши досліджені у ході судового розгляду докази, суд дійшов висновку, що відповідачем ПП «ФУД ПАК СЕРВІС» було порушено чинні норми трудового законодавства при звільненні позивачки із займаної посади.

         Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 18 грудня 2020 року позов задоволено частково, поновлено громадянку О. на посаді маркетолога ПП "ФУД ПАК СЕРВІС", стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 32 469 (тридцять дві тисячі чотириста шістдесят дев'ять) гривень 52 копійки та судовий збір у розмірі 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 60 копійок.

         Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі місячного платежу допущено  до негайного виконання.

         Рішення суду набрало законної сили.

         З текстом рішення можна ознайомитися на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень (справа № 374/233/20).

Пресслужба суду